В «Німецькому Домі - Київ» / ЦНК «Відерштраль» відбувся Вечір Пам’яті «Живи і пам’ятай», на якому всі присутні вшанували пам’ять тих членів нашого товариства, кого більше нема з нами, хто створював історію нашого Німецького Дому, був частиною нашоі великої сім’ї!

Тяжки роки війни принесли нам всім, представникам різних національностей, важкі випробування: вимушене переселення, втрати домівок, трагічні втрати в сім’ях. Не всі змогли перенести ці важкі випробування війною.

Збереження пам’яті про внесок представників німецької меншини у розвиток організаціі - наш прямий обов’язок.

Всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять членів нашого товариства, всіх захистників України, які віддали своє життя, захищаючи ії територіальну цілісність, свободу, демократію нашого народу.

Віддали шану пам’яті всім німцям України, нашим пращурам, близьким, - жертвам депортації, яких було депортовано до Сибіру, Казахстану у серпні 1941 року - велике насильницьке переселення нашого народу 82 роки тому!

Дякую всім членам нашого товариства, хто поділився на Вечорі Пам’яті трагічними історіями свого роду, і які самі були свідками і жертвами депортації сталінської системи.

Ми говорили про відповідальність перед підростаючим поколінням та пам’ять, яку ми намагаємося передавати їм! Це те, чого не можна забрати у нашого народу, викреслити з наших сердець. І це те, що забезпечує нам передачу інформації підростаючому молодому поколінню етнічних німців: нашої історії, культурних та традиційних цінностей і надбань свого народу - нашоі ідентичності - цих важливих факторів в історичному часі між поколіннями!

Вечір був дуже зворушливий.

Серед гостей були присутні - Голова Ради національних спільнот України Ашот Аванесян, Президент грузинсько - Українського культурно- мистецького Центру Зурабі Мікава.

Всі присутні мали змогу познайомитися з виставкою «Біль нащадків», яка розповідає про трагічні сторінки історії етнічних німців, яку представив керівник історичного клубу Колос А.С.

Продивились відеофільм, в якому можна було побачити всіх в різний період часу живих і здорових, плакали, згадуючи дорогих серцю людей, їх діяльність, заслуги, читали вірші, слухали членів сімей тих, про кого згадували.

Вічна пам’ять всім, кого вже немає з нами!